Фонематичний слух – здатність людини до аналізу і синтезу мовленнєвих звуків

Більшість батьків вважають, що достатньо вивчити з дитиною букви, і він стане грамотно читати і писати. Але це велика помилка!

Практика показує, знання букв не виключає серйозних утруднень у молодших школярів при навчанні грамоті. Як сильно переживає малюк через помилки, виправлених червоною ручкою вчительки! Як нудно робити “Роботу над помилками”!

Основною причиною помилок є порушення фонематичного слуху, тобто вміння виділяти і розрізняти мовні звуки. Для того щоб писати правильно, дитині необхідно уявляти, що пропозиція складається зі слів, слова з складів і звуків, а звуки в слові розташовані в певній послідовності.

Тому, важливо розвинути у дитини в дошкільному віці фонематичний слух!

Приступимо! Заняття не повинні бути нудними, а цікавою грою. Адже гра, будучи провідною діяльністю дошкільного віку, дозволяє зробити процес навчання доступним і цікавим. 

Вченими доведено, що ще до народження діти чують і реагують на звуки зовнішнього світу по-різному.

З появою дитини на світ, ці звуки наповнюють його світ: спів птахів і дзюркотіння води, шум вітру і шелест листя. Малюк починає прислухатися до оточуючих звуків. Але слова – мовні звуки – з самого його народження найбільш значущі. Звучить мова забезпечує необхідне для дитини спілкування, отримання інформації.

Вслухаючись в слова, зіставляючи їх звучання і намагаючись повторити їх, дитина починає не тільки чути, але і розрізняти звуки рідної мови. Ця здатність формується у нього поступово. З 2-4 тижні від моменту народження малюк починає реагувати на будь-які звуки. Мелодійні звуки викликають у нього почуття задоволення, усмішку, а різкі (сердитий голос) – плач. У 7-11 місяців дитина вже відгукується на слово. Тільки до кінця першого року життя слово вперше починає служити знаряддям спілкування.

Далі фонематичний розвиток відбувається бурхливо, постійно випереджаючи вигукуючі можливості дитини. Вже на третьому році життя малята можуть помітити неправильну вимову у своїх однолітків і навіть спробувати виправити їх.

А до 5 років у дитини формується критичне ставлення не тільки до чужої, але, і до своєї мови. Дитина дуже болісно сприймає неточності своєї вимови, що часто проявляється у відмові від спілкування, від спільної діяльності. Крім того, це обов’язково позначається на оволодінні читанням і письмом.

Виправлення недоліків вимови у дітей полягає в постановці звуків та введення їх в мову і одночасному розвитку фонематичного слуху. Без повноцінного сприйняття звуків, без чіткого їх розрізнення неможливе становлення чистої мови.

Але навіть якщо дитина всі звуки вимовляє правильно, вона часто не розрізняє на слух деякі з них, а це в свою чергу сильно ускладнює, а деколи і спотворює розуміння мови, а також це проявляється в помилках на письмі.

Набагато легше попередити порушення, ніж його виправляти. Так ось, робота з розвитку фонематичного сприйняття готує дітей до оволодіння правильною вимовою, спрямована на попередження граматичних помилок.

Перш за все, з’ясувати, як малюк сприймає і розрізняє звуки допоможуть вам нескладні вправи типу:

Запропонуйте малюкові повторити за вами склади: са-ша, ша-са, ач-ащ, са-ца, ра-ла, ша-жа.

- Якщо дитина неправильно повторює деякі звуки, склади, розрізнення їх перевіряється наступним чином: запропонуйте дитині, почувши заданий склад, виконати будь-яку дію. Наприклад, якщо серед складів са, ца, ча називають склад ша, дитина плескає в долоні.

Перевірити, чи розрізняє дитина слова, близькі за звучанням, але різні за змістом допоможе вправа: 

Запропонуйте йому вибрати потрібну картинку серед: жук – сук; бом – сом; ведмедик – миска; коза – коса; калюжа – лижа.

Наступний прийом дозволить виявити ступінь розвитку уваги та слухової пам’яті. Запропонуйте дитині повторювати подібні склади:

та – та – та, ка – га – га, па – ба – ба, ма – на – на;

- Повторювати подібні слова: Маша – Даша – каша; тінь – день; день – пень; бек – лак – мак – так – рак; жук – лук – сук – тук.

Труднощі при виконанні завдань вказують на зниження фонематичного слуху.

Робота з розвитку фонематичного сприйняття починається на матеріалі немовленнєвих звуків і поступово охоплює всі звуки. 

Завдання пропонуються в суворій послідовності, умовно підрозділяючись на шість етапів:

1. впізнавання немовленнєвих звуків
2. розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, складів, слів і фраз
3. розрізнення слів, близьких за звучанням
4. розрізнення складів
5. розрізнення звуків
6. звуковий аналіз слів

1 етап розвитку фонематичного слуху – впізнавання немовленнєвих звуків

Мета етапу – розвиток слухового уваги та слухової пам’яті, що особливо важливо для успішного розвитку фонематичного сприйняття взагалі. Невміння вслухатися в мову оточуючих часто є однією з причин неправильної вимови, тому потрібно навчити дитину чути звуки, вміти їх порівнювати.

Вправи та ігри,  які вам допоможуть:

Запропонуйте малюкові послухати звуки за вікном: Закрий очі і прислухайся! Що шумить? Що гуде? Хто кричить? Хто розмовляє? Хто сміється?
Використовуйте наступні ігри: “Сонечко та дощик? ”, “Великий та маленький”

Такі ігри потрібно проводити з дітьми, починаючи з 2-3 років. Але навіть якщо малюк вже старше і ви виявили зниження фонематичного слуху, вам так само слід почати роботу саме з цих вправ та ігор. Оскільки тільки поступове ускладнення завдань дозволить домогтися максимальної ефективності.

2 етап розвитку фонематичного слуху – розрізнення висоти, сили, тембру голосу

На цьому етапі необхідно навчити дитину розуміти інтонацію мови і самому володіти тими засобами, якими виражаються емоційні відтінки мови.

Гра “Далеко-близько” або “Тихо-голосно”

Гра спрямована на розвиток основних якостей голосу: сили, висоти.

Дорослий показує дитині іграшкового кошеня і просить уважно послухати і запам’ятати, як він нявкає, коли знаходиться близько (голосно), і як – коли далеко (тихо). Потім вимовляє “Няв”, міняючи силу голосу, а малюк відгадує, близько чи далеко нявкає кошеня.

Потім малюк сам нявкає по сигналу дорослого: “близько” та  “далеко”.

Подальше ускладнення гри полягає в тому, що дитина буде розрізняти нявкання, орієнтуючись на тембр та індивідуальні особливості голосу мовця. Дорослий пояснює, що кошеня дуже боїться цуценя і нявкає жалібно, тремтячи і завмираючи від страху. Дитина повинна нявкнути, зображуючи страх.

Аналогічно можна грати, розрізняючи, де гуде пароплав (“у-у-у”) – далеко (тихо) або близько (голосно); яка сопілка грає – велика (“у-у-у” вимовляє низьким голосом) або маленька (“у-у-у” вимовляє високим голосом); хто плаче – хлопчик (“а-а-а” низьким голосом) або дівчинка (“а-а-а” високим голосом).

Крім того, на цьому етапі важливо навчити дитину визначати на слух темп. Допоможуть в цьому ігри на виконання рухів у відповідному темпі.

3 етап – розрізнення слів, близьких за звучанням.

Малюк до кінця другого року життя стає справжнім вигадником, проспівуючі  цілі пісеньки, що складаються з набору різних звуків і слів, близьких за звучанням. Дитина вслухається в їх поєднання, насолоджуючись звучанням. Тим самим, дитина виробляє велику розумову роботу.

Скористаємося природною обдарованістю до римування слів кожного малюка.

Гра “Не помилися”

Дорослий показує дитині картинку і голосно, чітко називає зображення: “Папір”. Потім пояснює: “Я буду називати цю картинку то правильно, то неправильно, а ти уважно слухай. Коли я помилюся, плесни в долоні”. Потім вимовляє: “Папір – пумага – тумага – пумака – Бумаков”. Гра цікава дітлахам і вони завжди радісно відгукуються на неї.

Необхідно підкреслити, що починати треба зі слів простих за звуковим складом, поступово переходячи до більш складних.

Ускладнення цієї гри полягає в тому, що дитина повинна реагувати на неправильно сказане слово. 

Склад є мінімальною одиницею мовного потоку. Вдало для ігор на розрізнення складів брати звуконаслідування. У такі ігри з інтересом будуть грати як зовсім малюки, так і старші дошкільнята.

Гра “Хто як кричить?”

Дорослий виставляє картинки і каже: “Подивися, послухайте, хто як кричить і повторіть”.

- Дівчинка заблукала в лісі і кричить: “Ау!”

- Малюк плаче: “Уа!”

- Задоволене порося лежить у калюжі: “Уф-уф!”
Запам’ятав, хто як кричить? Тепер я буду показувати картинку, а ти говори.

- Інший варіант гри: картинки у дитини. Дорослий вимовляє склади, а малюк піднімає відповідну картинку.

Гра “Будь уважний”

Дорослий вимовляє кілька складів (на-на-на-па), а дитина визначає, що тут зайве (па). Потім ряди ускладнюються (на-но-на); ка-ка-га-ка; па-ба-па-па.

5 етап – розрізнення звуків

В будь-якій мові існує певна кількість звуків, які складаються у слова. Звук поза мови не має значення, він набуває його лише у слові, допомагаючи відрізняти одне слово від іншого (будинок, ком, сом, лом, том). Такий звук – називається фонема (звідси і “фонематичний слух”).

Кожен пам’ятає таку характеристику звуку, як – приголосні і голосні звуки. Починати потрібно з розрізнення голосних звуків.

1. Дорослий дає дитині картинки із зображенням потяга, дівчинки, пташки і пояснює: “Потяг гуде у-у-у-у; дівчинка плаче а-а-а-а; пташка співає і-і-і-і”. Далі дорослий вимовляє кожен звук тривало, а дитина піднімає відповідну картинку.

Аналогічним чином проводиться робота по розрізненню приголосних звуків.

2. Гра “Прогулянка на велосипедах”

- Дорослий каже: “Зараз ми поїдемо кататися на велосипедах. Перевіримо, чи добре надуті шини. Підкачає ще насосом: ссс … (Діти імітують) Чуєте, повітря сичить: Шшш … ”

- Будьте уважні, якщо я покажу картинку із зображенням насоса, ви повинні сказати: ссс …, а якщо з зображенням шини – Шшш …

Подібним образом проводиться гра “Жук і комар” зі звуками ЗЗЗ і ЖЖЖ.

Характерною особливістю системи приголосних звуків української мови є наявність в ній пар твердих і пом’якшених звуків. Їх діти повинні добре розрізняти, тоді їм буде легше опанувати правопис.

3. Гра “Вгадай, хто співає”

- Поїхав потяг в далекий шлях: “т-т-т”. Пташка пісеньку співає: “ть-ть-ть”.

Дорослий по черзі, не поспішаючи, багато разів вимовляє склади, де звуки т і ть поєднуються з різними голосними (ти-ти-ти; ти-ти-ти; те-те-ті; то-то-то; ту-ту-ту; тю-тю-тю; та-та-та; тя-тя-тя), а діти показують відповідні картинки. Потім дорослий показує картинки, а дитина співає відповідну пісеньку.

Такі ігри дуже подобаються і, головне, доступні діткам не лише старшого дошкільного віку, а й зовсім маленьким (3-4 років).

6 етап – звуковий аналіз слів.

Терміном “фонематичний (звуковий) аналіз” визначають як елементарні, так і складні форми звукового аналізу. Елементарні – це виділення звуку на тлі слова. Виділення першого і останнього звуку з слова і визначення його місця в слові (початок, середина або кінець слова) відноситься до складної форми. Найскладнішим звуковим аналізом є визначення послідовності звуків у слові, їх кількості, місця по відношенню до інших звуків (після якого звуку і перед яким). Здатність до елементарного аналізу з’являється у дітей дошкільного віку спонтанно. А складні форми виникають лише в процесі спеціального розвитку та навчання, та й то, тільки після того, як дитина опанує навичками елементарного аналізу звукового складу слова.

Робота починається з аналізу голосних звуків.

Краще за все діти чують і виділяють ударний голосний з початку слова: назви перший звук в слові: Вулик, лелека, Іра, Оля.

Підберіть картинки так, щоб слово закінчувалося на приголосний звук, покладіть в конверт. Дитина виймає картинки по одній, голосно їх називає, виділяючи останній звук. Потім малюк називає звук окремо (жук, цибуля, кіт).

Гра “М’яч не чіпай, а постарайся відгадай”.

Дорослий пропонує дитині ловити м’яч, якщо він почує в кінці слова заданий звук, або ховати руки за спину, якщо даного звуку немає.

Тільки після того, як малюк навчиться виконувати такі завдання, можна переходити до складних форм звукового аналізу: це визначення місця звуку в слові (початок, середина, кінець); визначення послідовності звуків у слові, їх кількості.

Як живо, весело і цікаво проходять ігри! Їх проведення створить і у вашому будинку атмосферу зацікавленості, підніме настрій.

Досвід, який набудуть ваші діти, набагато полегшить їх вступ в шкільне життя. І вам не доведеться йти додатково до репетитора.