Біоенергопластика "Розум дитини перебуває на кінчиках її пальців"

 

Чим більше впевненості в рухах дитячої руки,

тим виразніша мова дитини,

чим більше майстерності в дитячій руці,

тим дитина розумніша.

Розум дитини перебуває на кінчиках його пальців.

 В. О. Сухомлинський

У корекційній роботі особливу роль відіграє формування у дітей кінестетичних відчуттів органів артикуляції, що дозволяють відчути контрастність положення язика, щелеп, губ, спрямованість видиху, їх чіткість обумовлена дотиковими відчуттями, що особливо важливо на початкових етапах постановки звуків, коли ще не сформована слухова диференціація. Застосування біоенергопластики ефективно прискорює виправлення дефектних звуків у дітей зі зниженими і порушеними кінестетичними відчуттями, оскільки, працюючи, долоня багаторазово посилює імпульси, що йдуть до кори головного мозку від язика.

Для використання біоенергопластики в системі корекційної робо­ти з розвитку мовної моторики у дітей-логопатів необхідно визначити поняття біоенергопластики, мету та завдання використання біоенерго­пластики в корекційній роботі з дітьми-логопатами, а також розробити основні методи й прийоми та етапи корекційної роботи біоенергоплас­тики та самомасажу в розвитку мовної моторики.

Біоенергопластика — це поєднання рухів апарату артикуляції з ру­хами руки. За даними А. В. Ястребової і О. І. Лазаренко, рухи тіла, спільні рухи руки й апарату артикуляції, якщо вони пластичні, розкріпачені і вільні, допомагають активізувати природний розподіл біоенергії в організмі. Це надзвичайно благотворно впливає на активізацію мов­леннєвої та інтелектуальної діяльностей дітей, розвиває координацію рухів і дрібну моторику. Розв’язуючи проблему застосування біоенер­гопластики в роботі з дітьми, що мають порушення мовлення, перед собою поставила такі завдання:

•  узагальнити рекомендації різних авторів стосовно кінезіології, психогімнастики, розвитку артикуляції та дрібної моторики в єдину систему;

•   визначити наявність дефекту в дітей, його клінічні прояви і шляхи корекції;

•  скласти систему роботи з використання біоенергопластики з діть­ми-логопатами;

•   проаналізувати результативність роботи.

Мета використання біоенергопластики:

•  розвивати координацію рухів, дрібної мотори­ки пальців рук, органів артикуляції;

•   нормалізувати м’язовий тонус;

•  подолати синкенезію, гіперкінези, спастичне застигання пальців руки в неприродному по­ложенні;

•  формувати кінестетичне відчуття напруження та розслаблення;

•   активізувати мовленнєву та інтелектуальну діяльності дитини;

•  розвивати пам’ять, довільну увагу, зорове і слухове сприйняття;

•   формувати вміння діяти за словесними ін­струкціями;

•  адаптувати вправи біоенергопластики до ру­хових, неврологічних і психологічних особли­востей дітей із ЗНМ, ускладнені стертою фор­мою дизартрії.

Впровадження системи вправ передбачає де­кілька етапів роботи.

ПЕРШИЙ ЕТАП — ДІАГНОСТИЧНИЙ

Мета: визначити діагноз мовленнєвих порушень та стан неврологічної симптоматики; виявити усклад­нення та встановити причину їх виникнення, зробити відповідні висновки.

Завдання: провести ретельне обстеження у дітей із ЗНМ будови та рухливості органів артикуляції, міміч­ної моторики, стану м’язового тонусу, розвитку загаль­ної і дрібної моторики.

У 50% дітей, які поступають до груп з порушенням мовлення, визначається стерта форма дизартрії. Виражена або розсіяна неврологічна симпто­матика проявляється передусім у рухових розладах: порушенні координації рухів, змінах м’язового тонусу, несформованості загальної, дрібної і арти­куляційної моторики. Діти незграбні, розкоординовані, погано орієнтуються в просторі і схе­мі власного тіла. У разі збільшення динамічного навантаження у них знижується якість рухів, розпа­даються пози. Багатьом недоступне виконан­ня спроб артикуляцій: діти помиляються, швидко стомлюються, рухи стають неточними, пору­шується їхній темп, ритм, плавність, з’явлються синкінезії. Чим складніше завдання для язика і щелепи, тим активніше включаються в рух пальчики, з’являються гіперкінези (насильниць­кі рухи) кистей, атетозні рухи, посилюється занепокоєння або спастичне застигання пальців в неприродному положенні. З психологічної точ­ки зору в дітей відзначається емоційно-вольова не­зрілість, порушення уваги, пам’яті, пізнавальної діяльності, комунікативні труднощі. Впоратися з усіма проблемами допомагає біоенергопластика, обстеження будови і рухливості органів арти­куляції, підбір комплексу вправ, відповідно до мовленнєвих порушень.

ДРУГИЙ ЕТАП — ПІДГОТОВЧИЙ

Мета: підготувати дітей до нової роботи щодо фор­мування мовного апарату методом біоенергопластики.

Завдання: ознайомити дітей з органами артикуля­ції, вчити виконувати прості артикуляційні вправи за стандартною методикою. Розвивати дрібну моторику простими рухами та позами руки. Рухи артикуляції та дрібної моторики виконувати окремо.

На другому етапі діти знайомляться з вправою для губ, язика або щелепи за стандартною методи­кою, тренуються в правильному виконанні перед дзеркалом. Рука дитини до вправи не залучаєть­ся. При цьому логопед, що демонструє вправу, су­проводжує показ рухів однією рукою.

ТРЕТІЙ ЕТАП — ПОЧАТКОВИЙ

Мета: відпрацювати одночасні рухи домінантної руки з органами артикуляції, розвивати початкові від­чуття м’язового тонусу.

Завдання: залучити до виконання артикуляційної гімнастики домінантну руку, навчити дітей тримати позу руки та повторювати рухи артикуляції, привчати дітей відчувати напруження та розслаблення м’язового тонусу.

На третьому етапі до артикуляції у дітей під­ключаються рухи провідної руки. Діти з домі­нантною правою рукою і амбідекстри працюють правою долонею, ліворукі діти — лівою. Таким чи­ном, дитина виконує вправу артикуляції, утримує позу й одночасно рухами руки імітує, повторює рух апарату артикуляції. Така гімнастика триває до 3—5 тижнів, залежно від індивідуальних осо­бливостей дитини. Спочатку рухи відпрацьовують індивідуально, тобто з кожною дитиною окремо. Закріплювати сформовані навички можливо в під-групових заняттях, але кожне виконання вправи дитиною повинен контролювати педагог. Логопед стежить за ритмічним виконанням вправ. З цією метою застосовують рахунок, музику, віршовані рядки. При цьому логопед або вихователь продо­вжують давати чіткий зразок руху. 

ЧЕТВЕРТИЙ ЕТАП — ФОРМУВАЛЬНИЙ

Мета: сформувати прості та складні одночасні рухи непровідної руки з органами артикуляції, розви­вати відчуття зміни м’язового тонусу, попередити по­силення занепокоєння, синкінезії, гіперкінезів.

Завдання: залучити до виконання артикуляційної гімнастики непровідну руку, навчити дітей тримати позу руки та повторювати рухи артикуляції, привчати дітей відчувати напруження та розслаблення м’язового тонусу.

Цей етап роботи з використання біоенергопластики найскладніший, тому що сформувати точні, ритмічні та скоординовані рухи непровідною ру­кою значно складніше, ніж домінантною. Вправи виконують за змістом та методикою попереднього етапу, від простих поз та рухів до складних. Під час виконання вправ на четвертому етапі у дітей частіше з’являються синкенезії та гіперкінези, атетозні рухи, посилюється спастичне застигання пальців в неприродному положенні, у разі збіль­шення динамічного навантаження у дітей зни­жувалася якість виконання рухів артикуляції та руки. Тому формувальний етап біоенергопластики триває до 5—8 тижнів, залежно від індивіду­альних можливостей дитини.

П`ЯТИЙ ЕТАП — ОСНОВНИЙ

 Мета:   сформувати   та   одночасно   скоординува­ти прості й складні рухи та пози органів артикуляції з рухами та позами лівої і правої рук. Навчити дітей відтворювати напруження та розслаблення м’язового тонусу, уникати насильницьких та зайвих рухів іншими частинами тіла.

Завдання: вчити дітей тримати пози та рухи ар­тикуляції та рук одночасно, передавати рухами арти­куляції і рук стан м’язів, знімати зайве напруження та привчати до відчуття легкого напруження.

На основному етапі біоенергопластики, як і на попередніх, виконання вправ починаємо від про­стих до складних. Коли діти засвоїли вільне ви­конання вправ, їхню діяльність ускладнюємо ро­зігруванням коротеньких інсценівок, переказом невеличких оповідань. Основний етап біоенерго­пластики триває до 5—6 тижнів, залежно від інди­відуальних можливостей дитини.

ШОСТИЙ ЕТАП — ПОРІВНЯЛЬНИЙ

Мета: навчити дітей порівнювати, вдосконалити відпрацьовані складні рухи артикуляції та рук, норма­лізувати м’язовий тонус, підготувати органи артикуля­ції до постановки звуків.

Завдання: використовувати ігри-інсценівки з ви­користанням біоенергопластики, викликати у дітей по­зитивні емоції; бажання порівнювати, відпрацьовува­ти й координувати рухи артикуляції та рук, робити їх точними й ритмічними; змінювати м’язовий тонус, що приводить до його нормалізації. З психологічної точки зору стабілізувати емоційно-вольову зрілість.

Ось приклад ігри-інсценівки для шостого ета­пу біоенергопластики:

Гра–інсценівка «Їжачок»

Їжачок-хитрячок (з’єднати долоні разом з пальцями вгору).

Голочки гостренькі, (великі пальці на себе, решту перекреслити й поворушити ними).

Під дубком він збирає («Дерево»).

Їстівні гриби «біленькі» («Гриби»).

Далі ігри, які практикуються в пальчиковому та артикуляційному виконанні, проводпроводяться за допомогою пальчикового театру, а згодом інсценуються ті самі тексти вже у рукавичці. По­рівняльний етап біоенергопластики триває до 5-8 тижнів, залежно від індивідуальних можливостей дитини.

СЬОМИЙ ЕТАП

Сьомим етапом роботи біоенергопластики є «Чарівна» рукавичка».

Мета: вдосконалити ускладнені рукавичками рухи та пози артикуляції та рук, нормалізувати м’язовий то­нус, відпрацювати виразне, чітке промовляння текстів різних творів.

Завдання: використовувати цікаві рукавички для виконання складних поз та рухів органів артикуляції та дрібної моторики пальців, відтворення напружен­ня та розслаблення м’язів з ускладненим завданням, тобто з рукавичками. Стежити, щоб мова була чіткою, ритмічною і виразною.

Для цього потрібні рукавички з п’ятьма паль­чиками, далі й без пальчиків. І хоча театр «Ру­кавичка» дітям засвоїти складніше, ніж простий пальчиковий, однак він викликає більше емоцій, виглядає більш естетично, та й персонажі в ньому більш реальні. Водночас продовжується робота над виразним промовлянням текстів різних творів.

Наприклад, вправа «їжачок». На вказівний па­лець, спочатку без рукавички, а потім у ній, діти одягають пальчикового їжачка. Пропонується пово­рушити цим пальцем, зігнути, розігнути його, по­рухати ним у різні боки — «їжачок проснувся», «їжачок нахилився», «їжачок хитає головою».

Далі до роботи залучаються середній та вказів­ний пальці: вони зображають лапки їжачка.

Вправи: «їжачок плескає в долоні», «їжачок ра­діє», «їжачок умивається». Далі вводяться тексти — пісні, забавлянки, загадки, вірші, казки.

ВОСЬМИЙ ЕТАП — АВТОМАТИЗАЦІЯ НАБУТИХ НАВИЧОК

Мета: автоматизувати набуті навички з формуван­ня мовної моторики у дітей-логопатів.

Завдання: викликати бажання дітей самостійно працювати над автоматизацією мовної моторики, залу­чити батьків до правильної організації роботи вдома, використовуючи біоенергопластику.

Відомі вправи діти закріплюють у мовному куточку самостійно. Підвищують інтерес до за­нять фотографії, малюнки, схеми, піктограми з позначенням вправ, ігрові атрибути для пальчи­ків — капелюшки, рукавички, спіднички, фігур­ки пальчикового театру.

Логопед може самостійно підібрати рух руки під будь-яку вправу артикуляції. Важливо не те, що саме робитиме дитина, а як вона це зробить. Необхідно привертати увагу кожної дитини до одночасності виконання рухів артикуляцій з ро­ботою руки; їх ритмічності і чіткості. Цей етап біоенергопластики триває до кінця корекційного навчання.

Загальні вправи після індивідуальної роботи виносяться у фронтальні форми роботи. Проводять їх щодня, не менше двох разів — після враніш­ньої гімнастики і після денного сну. Тривалість, послідовність і кількість вправ відповідають осо­бливостям проведення гімнастики артикуляції в логопедичній групі. Вибір конкретної вправи визначається етапом роботи та індивідуальними особливостями і можливостями дітей.

Комплекс, підібраний і розучений дітьми з ло­гопедом, включає п’ять вправ: дві вправи статичні на утримання і три динамічні вправи. Протягом тижня комплекс не змінюється. Кожен понеділок одна засвоєна вправа замінюється іншою, незна­йомою. Так здійснюється наступність та посту­пове ускладнення роботи.

У біоенергопластиці бажано використовувати вже до­бре відомі, відпрацьовані артикуляційні вправи. Спочатку в комплекс входить одна така вправа. З оволодінням дітьми технікою одночасного руху усі п’ять вправ комплексу виконуються з руха­ми рук. Залежно від віку змінюється тільки мотивація вправ, ігрові прийоми, атрибути. Ін­дивідуально, перед дзеркалом можна заздалегідь ознайомити з вправою дітей, яким з різних при­чин складно розподіляти увагу і контролювати виконання.

Біоенергопластика оптимізує психологічнубазу мовлення, покращує 

моторні можливості дитини за всіма параметрами, сприяє корекції звуковимови, фонемних процесів.

Біоенерго­пластика дозволяє реалізувати комплексний розвиток дрібної моторики рук, мовлення, мислення, почуття ритму.

Синхронізація роботи з органами артикуляції та дрібною моторикою пальців скорочує час занять, не лише незменшуючи, зле навіть посилюючи їх результа­тивність.

Вона дозволяє швидко прибрати зорову опору дзеркало і перейти до виконання вправ за відчуттями. Це особливо важливо, оскільки в реальному житті діти не бачать своєї артикуляції.

ВПРАВИ

«ЗАЙЧИК»

На землі сніжок лежить, (Плавні рухи руками, роз­вести їх над «землею»)

Зайчик по сніжку біжить (Пальчикова фігурка, «зайчик»)

Мерзнуть вушка, (Згинати й розгинати  пальці — «вушка»)

Мерзнуть лапки, (Ворушити всіма пальцями, згинаючи і розгинаючи їх)

Бо без валянців, (Утворити немовби дві «мисочки» долонями)

§  шапки. (Двома долонями зобразити  над головою шапку:

однойменні пальці обох рук торкаються один одного:розводячи лікті, розвести притиснуті пальці, округлити фігуру й піднести над головою)

 

«ЇЖАЧОК»

 «Їжачок» — (з'єднати долоні разом з пальцями вгору)

Голочки гостренькі (Великі пальці — на себе, решту перекреслити й поворушити ними)

Під дубком він збирає («Дерево»)

Їстівні гриби «біленькі» («Гриби»)

«КОНИКИ»

По гладенькому столі ( «Коник» — чотирма пальцями, крім великого, стукати по столу.)

§ стукочуть. (Стукати голосніше)

То не пальчики, ні-ні —

Коники цокочуть: (Стукати ритмічно, цокаючи язиком)

Цок-цок-цок, цок-цок-цок («Місток» — поставити

За місток руки «паличкою» одна на одну)

§  млинок. («Млинок» — крутити кулачками один над одним).

Цок-цок-цок, цок-цок-цок («Коник»)

В чисте поле, за лісок («Дерево»)

Цок-цок-цок, цок-цок-цок («Коник»)

§  знову в дитсадок. («Дах» над головою)

«КВІТОЧКИ»

На галявині зростають («Квіточка» — долоні разом,

Квіточки маленькі пальці розставити, крім мізинці та великих, — вони торкаються одне одного)

Є рожеві, є червоні,

Жовті та біленькі.

Корінцями із землі («Коріння — як «дерево», але руки опустити донизу)

П'ють вони водичку,

А нап'ються — підростуть, («Квітка», при цьому стати навшпиньки)

Стануть вони вищі.

 

 

                                                                                  Фонематичний слух – здатність людини до аналізу і синтезу мовленнєвих звуків

Більшість батьків вважають, що достатньо вивчити з дитиною букви, і він стане грамотно читати і писати. Але це велика помилка!

Практика показує, знання букв не виключає серйозних утруднень у молодших школярів при навчанні грамоті. Як сильно переживає малюк через помилки, виправлених червоною ручкою вчительки! Як нудно робити “Роботу над помилками”!

Основною причиною помилок є порушення фонематичного слуху, тобто вміння виділяти і розрізняти мовні звуки. Для того щоб писати правильно, дитині необхідно уявляти, що пропозиція складається зі слів, слова з складів і звуків, а звуки в слові розташовані в певній послідовності.

Тому, важливо розвинути у дитини в дошкільному віці фонематичний слух!

Приступимо! Заняття не повинні бути нудними, а цікавою грою. Адже гра, будучи провідною діяльністю дошкільного віку, дозволяє зробити процес навчання доступним і цікавим. 

Вченими доведено, що ще до народження діти чують і реагують на звуки зовнішнього світу по-різному.

З появою дитини на світ, ці звуки наповнюють його світ: спів птахів і дзюркотіння води, шум вітру і шелест листя. Малюк починає прислухатися до оточуючих звуків. Але слова – мовні звуки – з самого його народження найбільш значущі. Звучить мова забезпечує необхідне для дитини спілкування, отримання інформації.

Вслухаючись в слова, зіставляючи їх звучання і намагаючись повторити їх, дитина починає не тільки чути, але і розрізняти звуки рідної мови. Ця здатність формується у нього поступово. З 2-4 тижні від моменту народження малюк починає реагувати на будь-які звуки. Мелодійні звуки викликають у нього почуття задоволення, усмішку, а різкі (сердитий голос) – плач. У 7-11 місяців дитина вже відгукується на слово. Тільки до кінця першого року життя слово вперше починає служити знаряддям спілкування.

Далі фонематичний розвиток відбувається бурхливо, постійно випереджаючи вигукуючі можливості дитини. Вже на третьому році життя малята можуть помітити неправильну вимову у своїх однолітків і навіть спробувати виправити їх.

А до 5 років у дитини формується критичне ставлення не тільки до чужої, але, і до своєї мови. Дитина дуже болісно сприймає неточності своєї вимови, що часто проявляється у відмові від спілкування, від спільної діяльності. Крім того, це обов’язково позначається на оволодінні читанням і письмом.

Виправлення недоліків вимови у дітей полягає в постановці звуків та введення їх в мову і одночасному розвитку фонематичного слуху. Без повноцінного сприйняття звуків, без чіткого їх розрізнення неможливе становлення чистої мови.

Але навіть якщо дитина всі звуки вимовляє правильно, вона часто не розрізняє на слух деякі з них, а це в свою чергу сильно ускладнює, а деколи і спотворює розуміння мови, а також це проявляється в помилках на письмі.

Набагато легше попередити порушення, ніж його виправляти. Так ось, робота з розвитку фонематичного сприйняття готує дітей до оволодіння правильною вимовою, спрямована на попередження граматичних помилок.

Перш за все, з’ясувати, як малюк сприймає і розрізняє звуки допоможуть вам нескладні вправи типу:

Запропонуйте малюкові повторити за вами склади: са-ша, ша-са, ач-ащ, са-ца, ра-ла, ша-жа.

- Якщо дитина неправильно повторює деякі звуки, склади, розрізнення їх перевіряється наступним чином: запропонуйте дитині, почувши заданий склад, виконати будь-яку дію. Наприклад, якщо серед складів са, ца, ча називають склад ша, дитина плескає в долоні.

Перевірити, чи розрізняє дитина слова, близькі за звучанням, але різні за змістом допоможе вправа: 

Запропонуйте йому вибрати потрібну картинку серед: жук – сук; бом – сом; ведмедик – миска; коза – коса; калюжа – лижа.

Наступний прийом дозволить виявити ступінь розвитку уваги та слухової пам’яті. Запропонуйте дитині повторювати подібні склади:

та – та – та, ка – га – га, па – ба – ба, ма – на – на;

- Повторювати подібні слова: Маша – Даша – каша; тінь – день; день – пень; бек – лак – мак – так – рак; жук – лук – сук – тук.

Труднощі при виконанні завдань вказують на зниження фонематичного слуху.

Робота з розвитку фонематичного сприйняття починається на матеріалі немовленнєвих звуків і поступово охоплює всі звуки. 

Завдання пропонуються в суворій послідовності, умовно підрозділяючись на шість етапів:

1. впізнавання немовленнєвих звуків
2. розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, складів, слів і фраз
3. розрізнення слів, близьких за звучанням
4. розрізнення складів
5. розрізнення звуків
6. звуковий аналіз слів

1 етап розвитку фонематичного слуху – впізнавання немовленнєвих звуків

Мета етапу – розвиток слухового уваги та слухової пам’яті, що особливо важливо для успішного розвитку фонематичного сприйняття взагалі. Невміння вслухатися в мову оточуючих часто є однією з причин неправильної вимови, тому потрібно навчити дитину чути звуки, вміти їх порівнювати.

Вправи та ігри,  які вам допоможуть:

Запропонуйте малюкові послухати звуки за вікном: Закрий очі і прислухайся! Що шумить? Що гуде? Хто кричить? Хто розмовляє? Хто сміється?
Використовуйте наступні ігри: “Сонечко та дощик? ”, “Великий та маленький”

Такі ігри потрібно проводити з дітьми, починаючи з 2-3 років. Але навіть якщо малюк вже старше і ви виявили зниження фонематичного слуху, вам так само слід почати роботу саме з цих вправ та ігор. Оскільки тільки поступове ускладнення завдань дозволить домогтися максимальної ефективності.

2 етап розвитку фонематичного слуху – розрізнення висоти, сили, тембру голосу

На цьому етапі необхідно навчити дитину розуміти інтонацію мови і самому володіти тими засобами, якими виражаються емоційні відтінки мови.

Гра “Далеко-близько” або “Тихо-голосно”

Гра спрямована на розвиток основних якостей голосу: сили, висоти.

Дорослий показує дитині іграшкового кошеня і просить уважно послухати і запам’ятати, як він нявкає, коли знаходиться близько (голосно), і як – коли далеко (тихо). Потім вимовляє “Няв”, міняючи силу голосу, а малюк відгадує, близько чи далеко нявкає кошеня.

Потім малюк сам нявкає по сигналу дорослого: “близько” та  “далеко”.

Подальше ускладнення гри полягає в тому, що дитина буде розрізняти нявкання, орієнтуючись на тембр та індивідуальні особливості голосу мовця. Дорослий пояснює, що кошеня дуже боїться цуценя і нявкає жалібно, тремтячи і завмираючи від страху. Дитина повинна нявкнути, зображуючи страх.

Аналогічно можна грати, розрізняючи, де гуде пароплав (“у-у-у”) – далеко (тихо) або близько (голосно); яка сопілка грає – велика (“у-у-у” вимовляє низьким голосом) або маленька (“у-у-у” вимовляє високим голосом); хто плаче – хлопчик (“а-а-а” низьким голосом) або дівчинка (“а-а-а” високим голосом).

Крім того, на цьому етапі важливо навчити дитину визначати на слух темп. Допоможуть в цьому ігри на виконання рухів у відповідному темпі.

3 етап – розрізнення слів, близьких за звучанням.

Малюк до кінця другого року життя стає справжнім вигадником, проспівуючі  цілі пісеньки, що складаються з набору різних звуків і слів, близьких за звучанням. Дитина вслухається в їх поєднання, насолоджуючись звучанням. Тим самим, дитина виробляє велику розумову роботу.

Скористаємося природною обдарованістю до римування слів кожного малюка.

Гра “Не помилися”

Дорослий показує дитині картинку і голосно, чітко називає зображення: “Папір”. Потім пояснює: “Я буду називати цю картинку то правильно, то неправильно, а ти уважно слухай. Коли я помилюся, плесни в долоні”. Потім вимовляє: “Папір – пумага – тумага – пумака – Бумаков”. Гра цікава дітлахам і вони завжди радісно відгукуються на неї.

Необхідно підкреслити, що починати треба зі слів простих за звуковим складом, поступово переходячи до більш складних.

Ускладнення цієї гри полягає в тому, що дитина повинна реагувати на неправильно сказане слово. 

Склад є мінімальною одиницею мовного потоку. Вдало для ігор на розрізнення складів брати звуконаслідування. У такі ігри з інтересом будуть грати як зовсім малюки, так і старші дошкільнята.

Гра “Хто як кричить?”

Дорослий виставляє картинки і каже: “Подивися, послухайте, хто як кричить і повторіть”.

- Дівчинка заблукала в лісі і кричить: “Ау!”

- Малюк плаче: “Уа!”

- Задоволене порося лежить у калюжі: “Уф-уф!”
Запам’ятав, хто як кричить? Тепер я буду показувати картинку, а ти говори.

- Інший варіант гри: картинки у дитини. Дорослий вимовляє склади, а малюк піднімає відповідну картинку.

Гра “Будь уважний”

Дорослий вимовляє кілька складів (на-на-на-па), а дитина визначає, що тут зайве (па). Потім ряди ускладнюються (на-но-на); ка-ка-га-ка; па-ба-па-па.

5 етап – розрізнення звуків

В будь-якій мові існує певна кількість звуків, які складаються у слова. Звук поза мови не має значення, він набуває його лише у слові, допомагаючи відрізняти одне слово від іншого (будинок, ком, сом, лом, том). Такий звук – називається фонема (звідси і “фонематичний слух”).

Кожен пам’ятає таку характеристику звуку, як – приголосні і голосні звуки. Починати потрібно з розрізнення голосних звуків.

1. Дорослий дає дитині картинки із зображенням потяга, дівчинки, пташки і пояснює: “Потяг гуде у-у-у-у; дівчинка плаче а-а-а-а; пташка співає і-і-і-і”. Далі дорослий вимовляє кожен звук тривало, а дитина піднімає відповідну картинку.

Аналогічним чином проводиться робота по розрізненню приголосних звуків.

2. Гра “Прогулянка на велосипедах”

- Дорослий каже: “Зараз ми поїдемо кататися на велосипедах. Перевіримо, чи добре надуті шини. Підкачає ще насосом: ссс … (Діти імітують) Чуєте, повітря сичить: Шшш … ”

- Будьте уважні, якщо я покажу картинку із зображенням насоса, ви повинні сказати: ссс …, а якщо з зображенням шини – Шшш …

Подібним образом проводиться гра “Жук і комар” зі звуками ЗЗЗ і ЖЖЖ.

Характерною особливістю системи приголосних звуків української мови є наявність в ній пар твердих і пом’якшених звуків. Їх діти повинні добре розрізняти, тоді їм буде легше опанувати правопис.

3. Гра “Вгадай, хто співає”

- Поїхав потяг в далекий шлях: “т-т-т”. Пташка пісеньку співає: “ть-ть-ть”.

Дорослий по черзі, не поспішаючи, багато разів вимовляє склади, де звуки т і ть поєднуються з різними голосними (ти-ти-ти; ти-ти-ти; те-те-ті; то-то-то; ту-ту-ту; тю-тю-тю; та-та-та; тя-тя-тя), а діти показують відповідні картинки. Потім дорослий показує картинки, а дитина співає відповідну пісеньку.

Такі ігри дуже подобаються і, головне, доступні діткам не лише старшого дошкільного віку, а й зовсім маленьким (3-4 років).

6 етап – звуковий аналіз слів.

Терміном “фонематичний (звуковий) аналіз” визначають як елементарні, так і складні форми звукового аналізу. Елементарні – це виділення звуку на тлі слова. Виділення першого і останнього звуку з слова і визначення його місця в слові (початок, середина або кінець слова) відноситься до складної форми. Найскладнішим звуковим аналізом є визначення послідовності звуків у слові, їх кількості, місця по відношенню до інших звуків (після якого звуку і перед яким). Здатність до елементарного аналізу з’являється у дітей дошкільного віку спонтанно. А складні форми виникають лише в процесі спеціального розвитку та навчання, та й то, тільки після того, як дитина опанує навичками елементарного аналізу звукового складу слова.

Робота починається з аналізу голосних звуків.

Краще за все діти чують і виділяють ударний голосний з початку слова: назви перший звук в слові: Вулик, лелека, Іра, Оля.

Підберіть картинки так, щоб слово закінчувалося на приголосний звук, покладіть в конверт. Дитина виймає картинки по одній, голосно їх називає, виділяючи останній звук. Потім малюк називає звук окремо (жук, цибуля, кіт).

Гра “М’яч не чіпай, а постарайся відгадай”.

Дорослий пропонує дитині ловити м’яч, якщо він почує в кінці слова заданий звук, або ховати руки за спину, якщо даного звуку немає.

Тільки після того, як малюк навчиться виконувати такі завдання, можна переходити до складних форм звукового аналізу: це визначення місця звуку в слові (початок, середина, кінець); визначення послідовності звуків у слові, їх кількості.

Як живо, весело і цікаво проходять ігри! Їх проведення створить і у вашому будинку атмосферу зацікавленості, підніме настрій.

Досвід, який набудуть ваші діти, набагато полегшить їх вступ в шкільне життя. І вам не доведеться йти додатково до репетитора.