ДИТИНА І ДОРОСЛИЙ. ВЧИМОСЯ СПІЛКУВАТИСЯ

 

Спілкування дитини і дорослих є важливим чинником розвитку малюка. З перших днів маленький чоловічок вчиться навичкам життя, а для цього йому потрібен учитель, який подасть приклад

Спілкування дитини і дорослого є джерелом психічного і фізичного розвитку, що є необхідною умовою подальшого активного суспільного існування людини.

Звичайно, частково поведінка людини залежить і від типу нервової системи. Але саме зовнішні чинники остаточно впливають на характер особистості. З раннього дитинства малюки вчаться практичним навичкам (тримати ложку, самостійно прибирати іграшки і т.д.) і психо-емоційній рівновазі (адекватно поводитися в суспільстві). Всьому цьому сприяє спілкування дитини і дорослих.

У свою таке спілкування можна умовно поділити на кілька типів. Адже кожен з них дає малюкові як чіткі навички в певних сферах життя, так і допомагає йому зв'язати різні напрямки в єдину систему і сприймати світ глобально.

Дитина і дорослі: авторитети та приклади

Спочатку спілкування дитини і дорослих має виключно емоційних характер. Поступово рівень, глибина і широта спілкування зростає. Саме у батьків малюк вчиться найпершим своїм вмінням. Так як у перші дні/місяці маленький чоловічок в основному бачить тільки маму і тата, то весь світ зосереджений на них. А значить, всі реакції він переймає від них. Навчається кривитися, посміхатися, рухатися, виражати емоції схоже на батьків. Нехай це відразу не видно, що коли малюк стане трохи постарше, такі ознаки буде легко помітити. В даному випадку, вся міміка дитини, її крики - це перша відповідь Вам, перше спілкування малюка.

Коли дитина стає старше, в його житті з'являються інші люди, цілі суспільства (дитячий садок, школа). І приклад батьків трохи меркне. З'являються перші симпатії, і дитина намагається наслідувати саме їм. Але авторитет батьків залишається з дитиною назавжди. І тому, якщо ви самі, наприклад, демонстративно не робите щось, що активно вимагаєте від дитини, не чекайте, що малюк виконає дану дію. І справа тут частіше за все не в шкідливості, а щирому нерозумінні.

Емоційне спілкування

При емоційному спілкуванні дитини і дорослих розвивається орієнтовна активність малюка. Батьки здійснюють перше знайомство з навколишнім світом, допомагають дитині стати активніше, не бояться пробувати нове, стимулюю зворотну реакцію на спілкування.

Чим глибше спілкування, тим цікавіше дитині. А значить розвиток відбувається швидше. Реакції дитини, є прообразом більш складних соціальних відносин. І саме батьки коректують їх, направляють дитини. Чіткі вираз радості чи невдоволення у відповідь на життєві ситуації перший показник, що емоційний розвиток дитини проходить правильно.

Якщо в ході спілкування з дорослими дитина проявляє активність і інтерес, бере на себе ініціативу, то не варто його втихомирювати.

Дані ознаки відображають позитивний зворотний зв'язок у спілкуванні. Малюк сам вам підкаже, що саме йому цікаво, що подобається, а що ні. І не слід забувати, що дитина дуже чутливий до настрою і реакцій старших. Якщо він не почув конкретного відмови у спілкуванні, але вловив, що при його зверненні у батьків змінюється настрій в гіршу сторону, може замкнутися і знову розкрити його буде складно.

Беріть участь в житті малюка, грайте з ним, заряджайте його позитивом. Він відповість вам, адже у дітей ще немає соціальних нашарувань, які відповідають за "брехливі реакції". Дитина потребує похвали (об'єктивної), ласці. Допомагайте йому навчитися виражати максимальну кількість емоцій. Не старайтесь уникнути і негативних виразів - вони теж є частиною емоційного спілкування.

Дитина і дорослі: ділове спілкування

Ділове спілкування дитини і дорослих виникає, коли малюк трохи підріс і вчиться виконувати якісь певні функції. До даного спілкуванню можна віднести навіть самі ранні "турботи" - ігри, рух, мовні реакції і т.д.

У даному спілкуванні дорослий повинен виступати не тільки організатором, але і партнером. Потрібно чітко розуміти, чого ви хочете навчити дитину. Якщо мова йде про ігри, то давайте дитині і програвати і вигравати. Не варто постійно скликати йому комфортні умови. Малюк повинен розуміти, що чим краще він виконує завдання, тим більше шансів у нього отримати похвалу.

Коли дитина починає виконувати "дорослі" функції - допомагати готувати, прибирати свої іграшки і т.д., варто чітко пояснювати йому в чому полягає суть його "роботи". У випадку, якщо Ви відмахнулися, а дитина зробила щось не так, то це сталося виключно з Вашої вини. Адже малюк просто не зрозумів суті завдання. Це класичний приклад не глибокого ділового спілкування.

Пізнавальне спілкування

Пізнавальне спілкування полягає в пізнанні малюком великого світу. Воно не полягає виключно у цікавих речах (похід в зоопарк, театр, перегляд мультфільмів і т.д.), але і щоденних буденних справах.

Якщо дитина вперше їде в маршрутці, поясніть йому, чому ви передали гроші , чому він сидить у вас на руках. Якщо він вперше побачив сніг, варто пояснити малюкові, що таке явище буває взимку, що пластівці холодні, а ще можна кататися на санках. По суті, Ви повинні знайомити малюка з усім новим у світі.

Такі явища можуть відбуватися стихійно, незалежно від Вас. А можуть повністю контролюватися (читання книг, відбір передач). Але в будь-якому випадку, чим більше Ви розкажіть малюку про наше життя, тим швидше він буде розвиватися і радувати вас успіхами.

Спілкуйтеся з малюками! І відповівши Вам, вони подарують щастя!

 

ТОЧКОВИЙ РОЗСЛАБЛЮЮЧИЙ МАСАЖ ПРИ ЗАЇКАННІ

 

Останнім часом фахівці все частіше використовують рефлексотерапію для лікування заїкання. Впливаючи на певні точки акупунктури, вдається зняти підвищену збудливість мовних центрів, відновити порушену нервову регуляцію мови. Батькам, чиї діти заїкаються, ми пропонуємо освоїти навички точкового масажу, який на відміну від голкорефлексотерапії можна робити самим в домашніх умовах. Налаштуйтеся на тривале лікування, розраховане на кілька курсів. Їх проводять у такій послідовності: між першим і другим курсами - інтервал 2 тижні; між другим і третім - від 3 до 6 місяців. Надалі курси повторюють протягом 2-3 років через кожні півроку. Курс включає 15 процедур, причому перші 3-4 процедури проводять щодня, а наступні - через день. Залежно від ступеня, від форми заїкання ефект точкового масажу може бути різним. Буває, що вже після першого курсу наступає деяке поліпшення, а інколи після другого або третього. Але це не означає, що лікування треба припиняти: повторення процедур необхідно для закріплення досягнутого результату. Якщо ж після другого, третього курсу точкового масажу ви не помітили поліпшення, не впадайте у відчай, наберіться терпіння. Майте на увазі, що в перерві між курсами можливо навіть погіршення - заїкання посилюється. В цьому випадку починайте повторний курс масажу, не чекаючи, поки закінчаться шість місяців.

Точковий масаж при заїканні не має вікових обмежень: чим раніше ви почнете робити його дитині, тим вище ефект. Зауважимо в дужках, що доросла людина, що страждає заїканням, теж може справитися з цією недугою, застосовуючи такий самомасаж. У перший раз, для того щоб правильно знайти потрібну точку, намацайте її спочатку кінчиком пальця і натисніть: у дитини повинно виникнути відчуття специфічної болю або ломоти. Таке відчуття називають передбаченим або навмисним. Воно сигналізує про те, що точка акупунктури знайдено. В процесі масажу ні відчуття болі, ломота у дитини не повинно виникати. Якщо при впливі на ту чи іншу точку малюк скаржиться на біль, треба масажувати її більш ніжно, обережно; якщо ж виникне запаморочення, припиніть масаж. Дитина під час точкового масажу обов'язково повинен бути спокійним, розслабленим. Якщо він втомився або збуджений, пропустіть процедуру. Не можна проводити натще або відразу після їжі. Не треба давати дитині міцний чай, кава. Це збуджує нервову систему і знижує ефект масажу.

Заїкання являє собою захворювання, при якому відсутні будь-які хворобливі зміни апарату артикуляції (це гортань, голосові зв'язки, легкі, губи, зуби, язик). Також відсутній органічне ураження головного мозку, зокрема його відділів, керуючих актом мови. Але мається неузгодженість роботи апарату артикуляції і системи управління промовою. При заїканні у дитини не виходить правильно відтворити послідовність звуків. Тому він намагається поправити свої помилки, починає запинатися, знову вимовляти слова і фрази.

Дитина починає хвилюватися, що ще більше підсилює заїкання. При спокійній обстановці відбувається слабшанню даного дефекту. Така особливість характерна для істинного заїкання. Від невротичного заїкання слід відрізняти фізіологічні зміни, властиві процесу розвитку мови. Для заїкання типова зміна загострень більш менш тривалими прихованими періодами. Також слід відрізняти заїкання від скандували мови. Це порушення, при якому дитина говорить те швидко, то повільно. Причиною такої патології є захворювання мозочка. Заїкання виникає в результаті взаємодії схильності (загальної або індивідуальної) і травми (гострі важкі психічні травми - переляк, смерть близької людини, улюбленої тварини, розлучення батьків, хронічні конфліктні стану - скандали в сім'ї та ін.). Заїкання - дуже поширена патологія серед дітей молодше п'яти років. Найчастіше ця патологія зустрічається у хлопчиків. Також є дані про найбільш високій частоті патології у лівшів. Надалі заїкання може зникнути, але у частини дітей воно залишається на все життя. Близько 1% дорослих людей страждають заїканням. Існує теорія сімейної схильності до заїкання. Заїкання - проблема, яка завдає багато мук і дітям, і їхнім батькам.
Останнім часом при лікуванні заїкання успішно використовуються методи альтернативної медицини в комплексі з психотерапевтичними методами і системою логопедичних заходів виховання.

Особливо хороші результати дає точковий масаж. Використання акупресури дозволяє зняти підвищену збудливість мовних центрів і відновити регуляцію мови нервовою системою. Більшість батьків, чиї діти заїкаються, можуть освоїти навички точкового масажу під керівництвом лікаря й у подальшому самостійно застосовувати цю методику в домашніх умовах. Чим раніше почати виконувати метод точкового масажу дитині, тим краще і стійкіше буде результат. Доросла людина для корекції заїкання може застосовувати точковий самомасаж. Як вже згадувалося вище, необхідне дотримання неспішності і грунтовності в проведенні всіх прийомів лікування. Тому необхідно заздалегідь налаштувати батьків і дитини на тривале лікування, що складається з декількох курсів.

Курси акупресури проводять у певній послідовності. Інтервал між першим і другим курсами має становити два тижні, інтервал між другим і третім - від трьох до шести місяців.

У подальшому курси повторюють протягом двох-трьох років через кожні півроку. Один курс точкового масажу складається з 15 процедур. Перші 3-4 процедури проводять щодня, а наступні - через день.

Ефект від точкового масажу може виявитися різним.

Це залежить від ступеня тяжкості мовного порушення і від того, яка форма заїкання є у дитини. При легких формах порушення мови вже після першого курсу можливе поліпшення.

Але для закріплення ефекту необхідно продовжити курс лікування до повного одужання.

Можливо, що після другого, третього курсу лікування не відбувається помітного поліпшення мови, а виникає навіть деяке посилення заїкання. Це говорить про більш важкій формі хвороби, при якій потрібно більш тривале і інтенсивне лікування (повторний курс починають раніше, ніж через шість місяців).

Для успішної терапії заїкання необхідний комплекс заходів.

У першу чергу дитина потребує професійної психотерапевтичної допомоги (зняття психологічних травм, що призвели до заїкання, посилення впевненості в собі, досягнення спокою і врівноваженості і т. д.). Крім цього, проводять загальнозміцнюючі процедури. Рекомендується поєднання методу акупресури з дихальною, мімічної гімнастикою, вправами на артикуляцію.
Методика і техніка точкового локального масажу виконується з легкої, заспокійливої, розслаблюючій схемою впливу: ШАО-ХАЙ (С-3) з легким натисканням.

1. Точка ТЯНЬ-ТУ (Ь22). Розташована в центрі яремної вирізки, по серединній лінії тіла.

2. Точка фен-чи (УБ-20), «точка сполучення ручного і ножного меридіанів" малий ян "і зовнішнього підтримуючого меридіана». Розташована симетрично з обох сторін, в потиличній області голови, на 1,5 цуня ззаду від соскоподібного відростка.

3. Точка Я-мень (Т-15). Розташована на 2 цуня нижче точки ФЕН-ФУ (знаходиться під потиличних бугром).

4. Точка ДАТ-ХУАН-ШУ (У-43). Розташована симетрично по обидві сторони від серединної лінії спини на 3 цуня вправо і вліво на рівні четвертого-п'ятого грудних хребців. (Знаходиться по обидва боки від хребта, на перетині горизонтальної лінії, проведеної через вершину IV грудного хребця, і вертикальної лінії, віддаленої на 3 цуня від заднесрединной меридіана). При уточненні локалізації необхідно обхопити себе руками за плечі так, щоб лопатки розійшлися в сторони.

5. Точка ХЕ-ГУ (0Ь4). Розташована на тильній поверхні правої і лівої кисті.

Якщо звести разом перший і другий пальці, то утворюється піднесення. Його вершина і відповідатиме шуканої точці.

Якщо розвести великий і вказівний пальці однієї руки і покласти великий палець іншої руки між ними на рівні складки між 1 і 2 фалангами, то шукана точка припаде на проміжок між 1 і 2 п'ястно кістками, в тому місці, куди торкнеться кінець великого пальця. При натисканні на це місце може виникати відчуття болю, яка іррадіі-рует в бік мізинця.
Можливе застосування і іншої схеми точкового масажу при заїкання, що містить 10 точок. У цьому випадку також використовується заспокійливий метод.

Він грунтується на використанні повільного погладжування по колу, без зрушення шкірного покриву. Після виробляють натиснення подушечками пальців, поступово збільшують тиск і затримують палець на глибині. Кожен рух повторюється 3-4 рази, не відриваючи палець від точки. Тривалість дії на кожну точку становить близько 3-5 хв.

Точка 1. Розташовується на внутрішній стороні руки на зап'ястя між сухожиллями, симетрично справа і зліва. Під час масажу пацієнт сидить, поклавши на стіл руку долонею вгору. Точка масажується по черзі з обох боків.

Точка 2. Розташовується на внутрішній стороні передпліччя на 2 цуня вище середньої складки зап'ястя, симетрично справа і зліва. Масажується, як точка 1.

Точка 3. Розташовується на зовнішній стороні плеча на 1 цунь вище ліктьової складки несогнутой руки, симетрично справа і зліва. Під час процедури пацієнт сидить, опустивши руку. Точка масажується по черзі з обох боків.

Точка 4. Розташовується на гомілки на 3 цуня нижче колінної чашечки і на 1 цунь назад від переднього краю великої гомілкової кістки, симетрично справа і зліва. Під час масажу пацієнт сидить, витягнувши ноги. Точка масажується одночасно з обох сторін.

Точка 5. Розташовується на спині на півтора цуня убік від задньої серединної лінії на рівні проміжку між остистими відростками V та VI грудних хребців, симетрично справа і зліва. Пацієнт під час процедури сидить, злегка нахилившись вперед. Точка масажується одночасно з обох сторін.

Точка 6. Розташовується на обличчі у поглибленні над виличної дугою біля основи вуха, симетрично справа і зліва. При проведенні масажу пацієнт сидить, поклавши лікті на стіл. Точка масажується одночасно з обох сторін.

Точка 7. Розташовується на гомілки на 3 цуня вище внутрішньої щиколотки, симетрично справа і зліва. Пацієнт перебуває в положенні сидячи. Точка масажується одночасно з обох сторін.

Точка 8. Розташовується на передпліччя на півтора цуня вище середньої складки зап'ястя, у поглибленні, симетрично справа і зліва. При проведенні масажу пацієнт сидить, поклавши руку на стіл. Точка масажується по черзі з обох боків.

Точка 9. Розташовується несиметрично по задній серединній лінії на нижній межі волосистої частини голови. Пацієнт під час процедури сидить, злегка нахиливши голову.

Точка 10. Розташовується на кисті, на кордоні внутрішньої і зовнішньої сторін долоні у мізинця, симетрично справа і зліва. Пацієнт сидить, поклавши на стіл злегка зігнуту кисть руки долонею вниз. Точка масажується по черзі з обох боків.

Зауваження

1. Масаж усіх точок (крім точки 10) виконується заспокійливим методом. Використовується легке натиснення. Тривалість дії на кожну точку - 3 хв і більше.

2. Точка 10 масажується тонізуючим методом. Проводять глибоке натиснення. Тривалість дії на крапку - 0,5-1 хв.

3. Весь курс масажу складається з 12 сеансів. Сеанси проводяться щодня. При необхідності можна провести ще 2-3 курси з інтервалом в один тиждень.

Біоенергопластика "Розум дитини перебуває на кінчиках її пальців"

 

Чим більше впевненості в рухах дитячої руки,

тим виразніша мова дитини,

чим більше майстерності в дитячій руці,

тим дитина розумніша.

Розум дитини перебуває на кінчиках його пальців.

 В. О. Сухомлинський

У корекційній роботі особливу роль відіграє формування у дітей кінестетичних відчуттів органів артикуляції, що дозволяють відчути контрастність положення язика, щелеп, губ, спрямованість видиху, їх чіткість обумовлена дотиковими відчуттями, що особливо важливо на початкових етапах постановки звуків, коли ще не сформована слухова диференціація. Застосування біоенергопластики ефективно прискорює виправлення дефектних звуків у дітей зі зниженими і порушеними кінестетичними відчуттями, оскільки, працюючи, долоня багаторазово посилює імпульси, що йдуть до кори головного мозку від язика.

Для використання біоенергопластики в системі корекційної робо­ти з розвитку мовної моторики у дітей-логопатів необхідно визначити поняття біоенергопластики, мету та завдання використання біоенерго­пластики в корекційній роботі з дітьми-логопатами, а також розробити основні методи й прийоми та етапи корекційної роботи біоенергоплас­тики та самомасажу в розвитку мовної моторики.

Біоенергопластика — це поєднання рухів апарату артикуляції з ру­хами руки. За даними А. В. Ястребової і О. І. Лазаренко, рухи тіла, спільні рухи руки й апарату артикуляції, якщо вони пластичні, розкріпачені і вільні, допомагають активізувати природний розподіл біоенергії в організмі. Це надзвичайно благотворно впливає на активізацію мов­леннєвої та інтелектуальної діяльностей дітей, розвиває координацію рухів і дрібну моторику. Розв’язуючи проблему застосування біоенер­гопластики в роботі з дітьми, що мають порушення мовлення, перед собою поставила такі завдання:

•  узагальнити рекомендації різних авторів стосовно кінезіології, психогімнастики, розвитку артикуляції та дрібної моторики в єдину систему;

•   визначити наявність дефекту в дітей, його клінічні прояви і шляхи корекції;

•  скласти систему роботи з використання біоенергопластики з діть­ми-логопатами;

•   проаналізувати результативність роботи.

Мета використання біоенергопластики:

•  розвивати координацію рухів, дрібної мотори­ки пальців рук, органів артикуляції;

•   нормалізувати м’язовий тонус;

•  подолати синкенезію, гіперкінези, спастичне застигання пальців руки в неприродному по­ложенні;

•  формувати кінестетичне відчуття напруження та розслаблення;

•   активізувати мовленнєву та інтелектуальну діяльності дитини;

•  розвивати пам’ять, довільну увагу, зорове і слухове сприйняття;

•   формувати вміння діяти за словесними ін­струкціями;

•  адаптувати вправи біоенергопластики до ру­хових, неврологічних і психологічних особли­востей дітей із ЗНМ, ускладнені стертою фор­мою дизартрії.

Впровадження системи вправ передбачає де­кілька етапів роботи.

ПЕРШИЙ ЕТАП — ДІАГНОСТИЧНИЙ

Мета: визначити діагноз мовленнєвих порушень та стан неврологічної симптоматики; виявити усклад­нення та встановити причину їх виникнення, зробити відповідні висновки.

Завдання: провести ретельне обстеження у дітей із ЗНМ будови та рухливості органів артикуляції, міміч­ної моторики, стану м’язового тонусу, розвитку загаль­ної і дрібної моторики.

У 50% дітей, які поступають до груп з порушенням мовлення, визначається стерта форма дизартрії. Виражена або розсіяна неврологічна симпто­матика проявляється передусім у рухових розладах: порушенні координації рухів, змінах м’язового тонусу, несформованості загальної, дрібної і арти­куляційної моторики. Діти незграбні, розкоординовані, погано орієнтуються в просторі і схе­мі власного тіла. У разі збільшення динамічного навантаження у них знижується якість рухів, розпа­даються пози. Багатьом недоступне виконан­ня спроб артикуляцій: діти помиляються, швидко стомлюються, рухи стають неточними, пору­шується їхній темп, ритм, плавність, з’явлються синкінезії. Чим складніше завдання для язика і щелепи, тим активніше включаються в рух пальчики, з’являються гіперкінези (насильниць­кі рухи) кистей, атетозні рухи, посилюється занепокоєння або спастичне застигання пальців в неприродному положенні. З психологічної точ­ки зору в дітей відзначається емоційно-вольова не­зрілість, порушення уваги, пам’яті, пізнавальної діяльності, комунікативні труднощі. Впоратися з усіма проблемами допомагає біоенергопластика, обстеження будови і рухливості органів арти­куляції, підбір комплексу вправ, відповідно до мовленнєвих порушень.

ДРУГИЙ ЕТАП — ПІДГОТОВЧИЙ

Мета: підготувати дітей до нової роботи щодо фор­мування мовного апарату методом біоенергопластики.

Завдання: ознайомити дітей з органами артикуля­ції, вчити виконувати прості артикуляційні вправи за стандартною методикою. Розвивати дрібну моторику простими рухами та позами руки. Рухи артикуляції та дрібної моторики виконувати окремо.

На другому етапі діти знайомляться з вправою для губ, язика або щелепи за стандартною методи­кою, тренуються в правильному виконанні перед дзеркалом. Рука дитини до вправи не залучаєть­ся. При цьому логопед, що демонструє вправу, су­проводжує показ рухів однією рукою.

ТРЕТІЙ ЕТАП — ПОЧАТКОВИЙ

Мета: відпрацювати одночасні рухи домінантної руки з органами артикуляції, розвивати початкові від­чуття м’язового тонусу.

Завдання: залучити до виконання артикуляційної гімнастики домінантну руку, навчити дітей тримати позу руки та повторювати рухи артикуляції, привчати дітей відчувати напруження та розслаблення м’язового тонусу.

На третьому етапі до артикуляції у дітей під­ключаються рухи провідної руки. Діти з домі­нантною правою рукою і амбідекстри працюють правою долонею, ліворукі діти — лівою. Таким чи­ном, дитина виконує вправу артикуляції, утримує позу й одночасно рухами руки імітує, повторює рух апарату артикуляції. Така гімнастика триває до 3—5 тижнів, залежно від індивідуальних осо­бливостей дитини. Спочатку рухи відпрацьовують індивідуально, тобто з кожною дитиною окремо. Закріплювати сформовані навички можливо в під-групових заняттях, але кожне виконання вправи дитиною повинен контролювати педагог. Логопед стежить за ритмічним виконанням вправ. З цією метою застосовують рахунок, музику, віршовані рядки. При цьому логопед або вихователь продо­вжують давати чіткий зразок руху. 

ЧЕТВЕРТИЙ ЕТАП — ФОРМУВАЛЬНИЙ

Мета: сформувати прості та складні одночасні рухи непровідної руки з органами артикуляції, розви­вати відчуття зміни м’язового тонусу, попередити по­силення занепокоєння, синкінезії, гіперкінезів.

Завдання: залучити до виконання артикуляційної гімнастики непровідну руку, навчити дітей тримати позу руки та повторювати рухи артикуляції, привчати дітей відчувати напруження та розслаблення м’язового тонусу.

Цей етап роботи з використання біоенергопластики найскладніший, тому що сформувати точні, ритмічні та скоординовані рухи непровідною ру­кою значно складніше, ніж домінантною. Вправи виконують за змістом та методикою попереднього етапу, від простих поз та рухів до складних. Під час виконання вправ на четвертому етапі у дітей частіше з’являються синкенезії та гіперкінези, атетозні рухи, посилюється спастичне застигання пальців в неприродному положенні, у разі збіль­шення динамічного навантаження у дітей зни­жувалася якість виконання рухів артикуляції та руки. Тому формувальний етап біоенергопластики триває до 5—8 тижнів, залежно від індивіду­альних можливостей дитини.

П`ЯТИЙ ЕТАП — ОСНОВНИЙ

 Мета:   сформувати   та   одночасно   скоординува­ти прості й складні рухи та пози органів артикуляції з рухами та позами лівої і правої рук. Навчити дітей відтворювати напруження та розслаблення м’язового тонусу, уникати насильницьких та зайвих рухів іншими частинами тіла.

Завдання: вчити дітей тримати пози та рухи ар­тикуляції та рук одночасно, передавати рухами арти­куляції і рук стан м’язів, знімати зайве напруження та привчати до відчуття легкого напруження.

На основному етапі біоенергопластики, як і на попередніх, виконання вправ починаємо від про­стих до складних. Коли діти засвоїли вільне ви­конання вправ, їхню діяльність ускладнюємо ро­зігруванням коротеньких інсценівок, переказом невеличких оповідань. Основний етап біоенерго­пластики триває до 5—6 тижнів, залежно від інди­відуальних можливостей дитини.

ШОСТИЙ ЕТАП — ПОРІВНЯЛЬНИЙ

Мета: навчити дітей порівнювати, вдосконалити відпрацьовані складні рухи артикуляції та рук, норма­лізувати м’язовий тонус, підготувати органи артикуля­ції до постановки звуків.

Завдання: використовувати ігри-інсценівки з ви­користанням біоенергопластики, викликати у дітей по­зитивні емоції; бажання порівнювати, відпрацьовува­ти й координувати рухи артикуляції та рук, робити їх точними й ритмічними; змінювати м’язовий тонус, що приводить до його нормалізації. З психологічної точки зору стабілізувати емоційно-вольову зрілість.

Ось приклад ігри-інсценівки для шостого ета­пу біоенергопластики:

Гра–інсценівка «Їжачок»

Їжачок-хитрячок (з’єднати долоні разом з пальцями вгору).

Голочки гостренькі, (великі пальці на себе, решту перекреслити й поворушити ними).

Під дубком він збирає («Дерево»).

Їстівні гриби «біленькі» («Гриби»).

Далі ігри, які практикуються в пальчиковому та артикуляційному виконанні, проводпроводяться за допомогою пальчикового театру, а згодом інсценуються ті самі тексти вже у рукавичці. По­рівняльний етап біоенергопластики триває до 5-8 тижнів, залежно від індивідуальних можливостей дитини.

СЬОМИЙ ЕТАП

Сьомим етапом роботи біоенергопластики є «Чарівна» рукавичка».

Мета: вдосконалити ускладнені рукавичками рухи та пози артикуляції та рук, нормалізувати м’язовий то­нус, відпрацювати виразне, чітке промовляння текстів різних творів.

Завдання: використовувати цікаві рукавички для виконання складних поз та рухів органів артикуляції та дрібної моторики пальців, відтворення напружен­ня та розслаблення м’язів з ускладненим завданням, тобто з рукавичками. Стежити, щоб мова була чіткою, ритмічною і виразною.

Для цього потрібні рукавички з п’ятьма паль­чиками, далі й без пальчиків. І хоча театр «Ру­кавичка» дітям засвоїти складніше, ніж простий пальчиковий, однак він викликає більше емоцій, виглядає більш естетично, та й персонажі в ньому більш реальні. Водночас продовжується робота над виразним промовлянням текстів різних творів.

Наприклад, вправа «їжачок». На вказівний па­лець, спочатку без рукавички, а потім у ній, діти одягають пальчикового їжачка. Пропонується пово­рушити цим пальцем, зігнути, розігнути його, по­рухати ним у різні боки — «їжачок проснувся», «їжачок нахилився», «їжачок хитає головою».

Далі до роботи залучаються середній та вказів­ний пальці: вони зображають лапки їжачка.

Вправи: «їжачок плескає в долоні», «їжачок ра­діє», «їжачок умивається». Далі вводяться тексти — пісні, забавлянки, загадки, вірші, казки.

ВОСЬМИЙ ЕТАП — АВТОМАТИЗАЦІЯ НАБУТИХ НАВИЧОК

Мета: автоматизувати набуті навички з формуван­ня мовної моторики у дітей-логопатів.

Завдання: викликати бажання дітей самостійно працювати над автоматизацією мовної моторики, залу­чити батьків до правильної організації роботи вдома, використовуючи біоенергопластику.

Відомі вправи діти закріплюють у мовному куточку самостійно. Підвищують інтерес до за­нять фотографії, малюнки, схеми, піктограми з позначенням вправ, ігрові атрибути для пальчи­ків — капелюшки, рукавички, спіднички, фігур­ки пальчикового театру.

Логопед може самостійно підібрати рух руки під будь-яку вправу артикуляції. Важливо не те, що саме робитиме дитина, а як вона це зробить. Необхідно привертати увагу кожної дитини до одночасності виконання рухів артикуляцій з ро­ботою руки; їх ритмічності і чіткості. Цей етап біоенергопластики триває до кінця корекційного навчання.

Загальні вправи після індивідуальної роботи виносяться у фронтальні форми роботи. Проводять їх щодня, не менше двох разів — після враніш­ньої гімнастики і після денного сну. Тривалість, послідовність і кількість вправ відповідають осо­бливостям проведення гімнастики артикуляції в логопедичній групі. Вибір конкретної вправи визначається етапом роботи та індивідуальними особливостями і можливостями дітей.

Комплекс, підібраний і розучений дітьми з ло­гопедом, включає п’ять вправ: дві вправи статичні на утримання і три динамічні вправи. Протягом тижня комплекс не змінюється. Кожен понеділок одна засвоєна вправа замінюється іншою, незна­йомою. Так здійснюється наступність та посту­пове ускладнення роботи.

У біоенергопластиці бажано використовувати вже до­бре відомі, відпрацьовані артикуляційні вправи. Спочатку в комплекс входить одна така вправа. З оволодінням дітьми технікою одночасного руху усі п’ять вправ комплексу виконуються з руха­ми рук. Залежно від віку змінюється тільки мотивація вправ, ігрові прийоми, атрибути. Ін­дивідуально, перед дзеркалом можна заздалегідь ознайомити з вправою дітей, яким з різних при­чин складно розподіляти увагу і контролювати виконання.

Біоенергопластика оптимізує психологічнубазу мовлення, покращує 

моторні можливості дитини за всіма параметрами, сприяє корекції звуковимови, фонемних процесів.

Біоенерго­пластика дозволяє реалізувати комплексний розвиток дрібної моторики рук, мовлення, мислення, почуття ритму.

Синхронізація роботи з органами артикуляції та дрібною моторикою пальців скорочує час занять, не лише незменшуючи, зле навіть посилюючи їх результа­тивність.

Вона дозволяє швидко прибрати зорову опору дзеркало і перейти до виконання вправ за відчуттями. Це особливо важливо, оскільки в реальному житті діти не бачать своєї артикуляції.

ВПРАВИ

«ЗАЙЧИК»

На землі сніжок лежить, (Плавні рухи руками, роз­вести їх над «землею»)

Зайчик по сніжку біжить (Пальчикова фігурка, «зайчик»)

Мерзнуть вушка, (Згинати й розгинати  пальці — «вушка»)

Мерзнуть лапки, (Ворушити всіма пальцями, згинаючи і розгинаючи їх)

Бо без валянців, (Утворити немовби дві «мисочки» долонями)

§  шапки. (Двома долонями зобразити  над головою шапку:

однойменні пальці обох рук торкаються один одного:розводячи лікті, розвести притиснуті пальці, округлити фігуру й піднести над головою)

 

«ЇЖАЧОК»

 «Їжачок» — (з'єднати долоні разом з пальцями вгору)

Голочки гостренькі (Великі пальці — на себе, решту перекреслити й поворушити ними)

Під дубком він збирає («Дерево»)

Їстівні гриби «біленькі» («Гриби»)

«КОНИКИ»

По гладенькому столі ( «Коник» — чотирма пальцями, крім великого, стукати по столу.)

§ стукочуть. (Стукати голосніше)

То не пальчики, ні-ні —

Коники цокочуть: (Стукати ритмічно, цокаючи язиком)

Цок-цок-цок, цок-цок-цок («Місток» — поставити

За місток руки «паличкою» одна на одну)

§  млинок. («Млинок» — крутити кулачками один над одним).

Цок-цок-цок, цок-цок-цок («Коник»)

В чисте поле, за лісок («Дерево»)

Цок-цок-цок, цок-цок-цок («Коник»)

§  знову в дитсадок. («Дах» над головою)

«КВІТОЧКИ»

На галявині зростають («Квіточка» — долоні разом,

Квіточки маленькі пальці розставити, крім мізинці та великих, — вони торкаються одне одного)

Є рожеві, є червоні,

Жовті та біленькі.

Корінцями із землі («Коріння — як «дерево», але руки опустити донизу)

П'ють вони водичку,

А нап'ються — підростуть, («Квітка», при цьому стати навшпиньки)

Стануть вони вищі.